Ще в школі я була старанною та відповідальною особистістю. Я дуже серйозно ставилася до ведення щоденника та зошитів, виконувала вчасно всі домашні завдання, але при цьому встигала знаходити час для додаткових активностей. Все це сформувало у мені дуже крутий ресурс – це вміння розпоряджатися власним часом, нести особисту відповідальність щодо виконання поставлених задач та найважливіше – завжди мати позитивний результат.

Паралельно до школи, у старших класах, я додатково пішла навчатися на робітничу кваліфікацію в Обухівський міжшкільний навчально-виробничий комбінат і вже після закінчення 11 класу мала не тільки атестат, але і свідоцтво про присвоєння робітничої кваліфікації за професією: секретар керівника (організації, підприємства, установи). Вже тоді, у школі, я виявила у собі любов до документів, їх оформлення, правильне ведення документообігу, реєстрацію тощо.

Пішла вперше на офіційну роботу у банк, працювала спеціалістом по залученню клієнтів та займалася оформленням кредитних договорів. Звісно, ця професія була частково дотична до моєї професії, але мені хотілося іншого. Я завжди вважала, що якщо вже вчилася на юриста, маю працювати за фахом. Так, за невпинними пошуками, мені запропонували доєднатися до команди приватного нотаріуса.

Працюючи у нотаріальній конторі, мені було дуже важко, адже теорія і практика різні речі. Але моя любов до документів перемогла. Я отримувала задоволення від всього процесу який відбувався: довіреності, заяви-дозволи, договори тощо. Дійсно знання та практичний досвід, які я тут отримала були неоціненними. Дуже подобалося, завершуючи весь процес по угодах, віддавати документи клієнтам та розповідати або вітати їх з придбанням нерухомості. Але звісно і були мінуси – це великі обсяги роботи та купа безсонних ночей, якими доводилося працювати. В кінцевому випадку я пишаюся тим, що це пройшла.
Дійсно, те що нас не вбиває, робить сильнішими.
Пропрацювала я у нотаріаті більш ніж півтора року, після чого через знайомих дізналася про оголошення щодо пошуку помічника-консультанта народного депутата України у Верховну Раду України.

У 2019, коли Верховна Рада України достроково припинила свої повноваження, я мусила шукати нову роботу – колишній роботодавець більше не нардеп. Багато часу у мене це не зайняло. Я була досить затребуваною, бо мала за плечима чотири роки практичного досвіду. Поспілкувавшись з декількома новими обранцями, я швидко прийняла рішення, з ким хочу працювати. До речі, завжди приймаю рішення не тільки головою, але і серцем, а тому жодного разу ще не пожалкувала про результат – роботодавці завжди стають мені майже рідними людьми. І нинішній стан речей не є виключенням!

Проте, зупинятися – це не про мене, тож я вирішила спробувати свої сили на місцевих виборах. Перша спроба і вже перемога. Я дійсно дуже пишаюся цим та завжди дуже буду вдячна всі тим людям, які у хвилини передвиборчої агітації та всієї кампанії були поруч. Бо весь цей процес бажає кращого – це найгірший період, що мені доводилося проживати у житті. Одним словом – це складно і морально, і фізично. Але, я перемогла! І з 27 листопада 2020 року я офіційно стала депутатом Обухівської міської ради Київської області. В рамках роботи у міській раді є багато чого розповісти, але це стаття, а не роман на декілька томів.

Ви вже розумієте, що мені потрібно все і зараз, тому я ще й лідерка Зе!Молодіжки в Обухівському районі Київської області. Активний молодий депутат та громадянка, яка готова працювати з молоддю та, на додачу, з жінками – тож не обійшла я і рух Зе!Жінки Київщини.